На межі життя і смерті частина i рід склерокактус

Відео: Життя дівчини під загрозою. Слідство ведуть екстрасенси - Сезон 1 - Випуск 76 - Частина 1 - 29.09.2013

Sclerocactus polyancistrus SB 1773
Фото Володимира Іванова. Рослина Ігоря Лаврівського (Київ)

У систематичному плані склерокактуси завжди були предметом суперечок і спонтанних рішень кактологов багатьох країн. Опускаючи проміжні маніпуляції, потрібно зупинитися на останньому втручанні «в особисте життя» склерокактусов номенклатурним «перетасовиваніем» їх позицій, проробленим в 2005 році «Міжнародної Групою по систематики сімейства Cactaceae» під керівництвом Д. Ханта. В їх двотомному опусі «Новий кактусная лексикон» ( «The New Cactus Lexicon») рід Sclerocactus поповнився, раніше описаними Бріттоном і Роузом як самостійні, пологами Ancistrocactus Br. & R., Echinomastus Br. & R., однотипним родом Toumeya Br. & R., описаним Баккебергом родом Glandulicactus Backbg. і давно кочує то до педіокактусам, то до склерокактусам однотипним родом Coloradoa.

Toumeya papyracantha
Фото і рослина Оксани Руденко (Одеса)

Відео: Медічі. Хрещені батьки Ренесансу. 1. (sl)

І якщо щодо «проживання у володіннях» склерокактусов Toumeya papyracantha і Coloradoa mesae-verdae кактусоводи нічого не мають проти, то анексія інших родів викликала чимало суперечок і заперечень. Яскравим прикладом цього є відновлення в статусі самостійного роду Echinomastus одним з видних кактологов сучасності Едвардом Андресона в його об`ємної монографії «Thе Сactus Family».

Echinomastus unguispinus
Рослина Іванової Олени. Фото Федора Денисенко (Київ)

З розвитком новітніх технологій знайдено подобу хлоропластів ДНК пологів Ferocactus, Echinocactus і Thelocactus ланцюжках склерокактусов. Так що чекаємо нових пертурбацій в систематики. Благо, що самим рослинам байдуже, куди їх помістять в системі, але «за державу обидно» в особі кактусівників, що ввібрав з роками номенклатуру Баккеберга. І якщо допустимо забути про анцістрокактусах, то, як можна було ліквідувати гландулікактуси, з їх характерними залозистими виступами над ареолами - гландуламі, що дали назву роду, залишається загадкою. Такі морфологічні ознаки у «чистих» склерокактусов відсутність.

Glandulicactus uncinatus v. wrightii
Фото і рослина Олега Лосєва (Харків)

Крім того, з поповненням, рід Sclerocactus втратив характерні видові риси свого зростання в природі: нечисленність популяцій, що межують з «тягою до самотності», постійну боротьбу за виживання в екстремальних кліматичних умовах (що властиво і колишнім Тумі), а також розірваність ареалу розповсюдження одного і того ж виду, що призводить до проблем його ідентифікації.

Ancistrocactus brevihamatus
Фото Дениса Кібенко (Запоріжжя). Рослина з київської виставки

До сих пір потенційні райони поширення склерокактусов слабо вивчені або не вивчені зовсім через віддаленість від доступних до під`їзду і навіть підходу доріг, важкодоступних без спеціального спорядження ряду гірських масивів і, безумовно, тривалих, все висушують засух і спеки, що ставлять на межу виживання навіть самі посухостійкі рослини. А склерокактуси виживають, в належний час цвітуть і плодоносять, зав`язують насіння в великій кількості. Але як і всі кактуси, які живуть в екстремальних природних умовах, склерокактуси погано переносять зміну обстановки і взяті з місць зростання рослини рідко виживають в культурі. Та й в природі розкидані популяції цих рослин відрізняються малою кількістю примірників і майже повною відсутністю підростаючого покоління (і це попри велику кількість насіння в плодах!).

Sclerocactus spinosior
Фото і рослина Руслана Гузенко (Ялта)

На думку ряду експертів, які спостерігають за станом окремих популяцій протягом тривалого періоду, зазначається їх постійне скорочення, і навіть сумне наближення до зникнення з природи. «Допомагають» цього процесу і дії людини, який прокладає все нові гілки автомобільних і залізних доріг, освоює під забудови незаймані досі райони, розширює гірські розробки урану для військової промисловості, та й з комерційною метою «полює» за склерокактусамі в природі, ігноруючи заборони і занесення більшості видів в «Червону книгу».

Sclerocactus parviflorus ssp. havasupaiensis RP 123
Фото і рослина Ігоря Іванова (Житомир)

Відео: "Політ. Три дні після катастрофи" - Дуже цікава мелодрама. новинка 2013

ареал поширення цих рослин в більшій мірі характеризується висотою місць зростання, а не поясами широти і довготи. Вони виростають на висотах близько 500 м в Каліфорнії, а також близько 2200 м і вище в штатах Юта і Невада. Найбільші колонії склерокактусов зустрічаються на відкритих сонцю високогірних плато, часто під притенением рідкісних ксерофітних чагарників, частина видів в гордій самоті деруться по крутих схилах каньйонів і уступах скель гірських масивів, де рідко утримуються інші типи рослинності, а також на пологих схилах вкритих килимами вигорілих під сонцем жесткостебельних трав.

Далі буде