Нововведення в систематику роду tephrocactus

Tephrocactus sp. на батьківщині (Аргентина)
Фото Сергія Червінко (Вінниця)

За великим рахунком тефрокактуси близькі до всюдисущому роду опунций і їх «складових». Тому неодноразово видовий склад тефрокактусов зазнавав змін систематичного плану і то поповнювався новими видами, то поступався їх іншим споріднених груп. Останні перестановки були проведені в 2011-13 рр. і нинішній стан роду виглядає так:

Tephrocactus alexanderi (Br. & Rose) Backbg. Спочатку Бріттон і Роуз в 1923 р описали цей вид як Opubtia alexanderi, але К. Баккеберг впевнено відніс його до тефрокактусам. Вид названий на честь У.Б. Олександра (Alexander, W.B), який збирав ці рослини в провінції Ла-Ріоха (Аргентина), хоча ареал виду охоплює провінції Сан-Луїс, Сан-Хуан, Катамарка і Сальта. Таке широке поширення призводить до появи різних форм, що відрізняються кольором колючок, їх кількістю і розмірами.

Tephrocactus alexanderi
Фото і рослина Геннадія Бурзака (Київ)

Велика частина популяцій характеризується довгими колючками ареол, часто переплітаються з сусідніми. T. аlexanderi виростає на посушливих кам`янистих грунтах, де місцями є єдиним представником рослинності і утворює куполоподібні групи до 40 см в діаметрі. Великі квітки виду можуть мати розоватую або чисто біле забарвлення пелюсток.

Tephrocactus alexanderi
Фото і рослина Elton Roberts (California)

Tephrocactus aoracanthus (Lem.) Lem. Єдиний описаний Лемером вид, що дійшов без новацій до нашого часу. Решта лемеровскіе види були або не визнати, або перекочували в рід Maihueniopsis, або стали синонімами T. articulatus. Вид має широке поширення і часто зустрічається в західних провінціях центральної частини Аргентини. На відміну від попереднього виду, членисті стебла якого не перевищують 4 см довжини, стебла Т. aoracanthus досягають 10 см довжини і мають чітко розвинені туберкулому з потужними клиновидними колючками до 12 см завдовжки, а висота стебла може перевищувати 0,5 м. Форма колючок послужила назвою виду від грец. &rho- - кинджал і &kappa- &theta-&omega-&delta-&eta-&zeta- - колючий.

Tephrocactus articulatus (Pfeif.) Backbg. Один з найпопулярніших у колекціонерів вид тефрокактусов.

Tephrocactus articulatus
Фото і рослина Олександра Животенко (Київ)

Ареал поширення охоплює західні області центральної Аргентини до її високогірній провінції Сальта. Різниця кліматичних зон і висоти місць зростання призвело до різноманітності форм, часто видаються за самостійні види або різновиди. Так, К. Баккеберг описав 8 різновидів, а В. Хаге довів їх число до 12. Але вже в 2001 році Е. Андерсон у своїй монографії «The Cactus Family» ліквідував всі видові форми і перевів в синоніми велике число сумнівних видів, «розподіливши »їх, за погодженням з« Робочою групою »з систематики кактусів під керівництвом Д. Ханта, між визнаними в даний час видами тефрокактусов. В результаті синонімами T. аrticulatus стали T. bruchii, T. halophylus, T. riojanus, T. microsphaericus, не кажучи вже про їх різновидах. Т. aoracanthus поповнили в ранзі синонімів T. ovatus, T. pediophyllus і T. hossei. Найбільший «врожай» зібрав, безумовно, T. articulatus. T. andicolus, T. diadematus, T. turpinii, T. glomeratus, T. strobiliformis і «відібрана» від опунций форма «papyracantha».

Tephrocactus articulatus v. boliviensis
Фото і рослина Віктора Горбачова (Миколаїв)

Як і личить тефрокактусам, T. articulatus має членистий стебло (від лат. Articularis - членороздільний), складові якого мають 3-5 см в діаметрі і ту ж довжину. Часто головки міцно скріплені між собою і громадяться до висоти 0,5 м і вище. В окремих популяціях головки відокремлюються при незначних механічних зусиллях або самостійно «відстрілюють» від бокового стебла. При цьому втікачі з часом вкорінюються у материнського стовбура і зачинають нову рослину того ж клону.

Колючки T. articulatus надзвичайно варіабельні за кількістю, формою і кольором.

Tephrocactus articulatus v. papyracanthus
Фото і рослина Іванової Олени (Київ)

Нерідко зустрічаються майже бесколючковие популяції баштоподібних стебел, або стебла з жорсткими шіловіднимі колючками до 10 см завдовжки, але найбільше у колекціонерів цінуються форми з бумажістимі колючками різної щільності (f. papyracantha - від лат. papyrus - папір для папірусу і грец. &kappa- &nu-&theta-&omega-&delta-&eta-&zeta- - колючий).

Tephrocactus articulatus
Фото і рослина Олександра Гарбара (Житомир)

Колір колючок в різних популяціях може змінюватися від чисто білого до жовтуватого і попелясто-сірого. Квітки, як і у більшості видів тефрокактусов, білі або жовтувато-рожеві, хоча T. nigrispinus виділяється від інших видів яскраво-червоними пелюстками квіток.