«Дамські пальчики» в середовищі сукулентів

Відео: Life hacking HAIR THAT SHOULD KNOW EACH | Top 5 Secrets to Beautiful Hair

Цей рід, як і багато інших південноафриканці, описаний Н.Е. Брауном, який ніколи не збирав рослини в природі, а користувався для досліджень природним матеріалом, що надсилається іменитими збирачами. Одним з таких відправників був Рой Ч. Літтвуда (Littlewood, Roy Charles). Одного разу серед отриманих рослин виявився і мініатюрний суккулент з витонченими циліндричними стеблами, що звужуються до верхівки. Новинка мала форму невеликого кущика, нагадувала згруповані пальці долоні і стала основою для введення в номенклатуру сукулентів самостійного роду Dactylopsis.

Так як кожну нову рослину роду повинно мати видовий епітет, то і цієї sp.nova було присвоєно ім`я її відкривача - Літтвуда (D. littlewoodii), і не тільки дактілопсісу, а й ще дев`яти видах з різних родів сукулентів, що збираються Роєм в Намакваленда і Намібії.

Іншим, не менш характерним видом роду, є D. digitata, видове назва якого походить від лат. digitata - має пальці, що служить навіть зайвим підтвердженням форми рослин, через яку їх іноді називають «lady`s finger» ( «дамський палець»). Зараз обидва види об`єднані в один під назвою Dactylopsis digitata subsp. littlewoodii.

У природі ці рослини ростуть на відкритих сонцю подрібнених виходах сланцевих порід, «удобрених» наносні відкладеннями органічного походження. Часто їх ареал впроваджується в солончакові ниці області пересохлих водойм, що служили колись водопоями для тварин.

Відео: Jazz Prom в Атріумі-Севастополь

Така особливість місць проживання дактілопсісов підказувала колекціонерам про необхідність «підсолювання» рослин субстратів, але згодом з`ясувалося, що і в «прісному» грунті рослини відчувають себе цілком комфортно.

Не можна сказати, що дактілопсіси легкі в культурі, але вирощувані у важкій глинистому ґрунті з домішкою гравію, перліту і мінімальній кількості гумусних складових кущі цих рослин можуть досягати 30 см в діаметрі. Такий розмір характерний для виду D. digitata, тоді як D. littlewoodii рідко перевищує 10 см.

Річний цикл дактілопсісов типовий для всіх мезембріантемових з Південної Африки. Найбільшу активність ці рослини виявляють з другої половини осені до кінця весни. У цей період стебла набирають тургор і виглядають налитими при регулярному зволоженні субстрату невеликими дозами води. Якщо у вас в колекції є літопси і конофітум, то дактілопсіси не завдасть вам клопоту своїй вегетацією в холодну пору року на наших широтах.

Потрібно враховувати, що виростання дактілопсісов в природі на відкритих сонцю просторах робить їх залежними від рівня освітлення і тому в теплицях їх потрібно розташовувати на самих сонячних місцях. Представники цього роду болісно реагують на застій повітря і постійно вологу атмосферу. Тому теплиця повинна добре провітрюватися, навіть в морозні сонячні дні, коли температура всередині піднімається вище 20оС. 15-20 хвилин інтенсивної вентиляції цілком достатньо для забезпечення комфортних умов. Максимальна нічна температура в зимовий період не повинна перевищувати 15 ° С, але краще за все дотримуватися діапазону 8-12 оС.

На початку весни дактілопсіси починають готуватися «до сну». Їх яскраво-зелені стебла, часто з бронзовим відливом, поступово тьмяніють. У цей час з`являються квіткові бруньки, які відкриваються в середині весни і тримаються тижнями без згортання пелюсток в нічні години. А стебла продовжують «в`янути», набувають сірувато-зелену з жовтизною фарбування, їх восковий наліт тоншає і до кінця весни вони «засипають» - ховаються бумажістимі білявими обгортками. У період літньої стагнації дактілопсіси практично не поливають, а лише зрідка зволожують поверхню субстрату або обприскують. На початку осені полив обережно відновлюють і стежать за оживають «новонародженими» стеблами. Якщо розвиток стебел і набір ними тургору проходить без відхилень, полив частішають, його дози збільшують, і рослини поступово набувають природний вигляд, утворюючи все нові пальцевидні стебла.

Відео: Купівля продуктів на тиждень / тотальна економія :)

Розмножувати дактілопсіси краще посівами насіння, якщо вони доступні. У стандартний для вирощування субстрат додають при посівах розпушувачі у вигляді перліту або вермикуліту. Сіянці розвиваються швидко і вже в дворічному віці готові до цвітіння. Квітки білі, пелюстки бумажістие і ниткоподібні. Сіяти можна в будь-який час року, хоча краще цим займатися в зимові місяці з короткими світловими днями і холодної нічною температурою. Лампи для підсвічування розташовують так, щоб температура над посівної миски не перевищувала 30оС, а тривалість штучного освітлення - 12-14 годин, після чого посівна каганець охолоджується природним чином до нічної температури в теплиці.

Дактілопсіси при правильному змісті хворіють рідко, а при інтенсивному сонячному освітленні підвищують свою опірність захворюванням і нападам шкідників. Проте, їх корисно обприскувати двічі на рік прийнятими для сукулентів отрутохімікатами, навіть засобами захисту картоплі від колорадського жука. Що до добрив, то на початку осені корисно в воду для поливу додавати 1-2 рази стандартні добрива в дозах, відповідних вказівок на етикетках.