Канівський заповідник

Це одна з найстаріших в Україні заповідних територій, на протязі тисячоліть органічно об`єднувала навколишнє природне середовище і мешкали в ній людей. Захоплююча геологічна історія, унікальний рельєф, неповторна мальовничість ландшафтів, безліч археологічних пам`ятників і величезне біологічне розмаїття характеризують цю невелику ділянку в самому центрі країни.

Майже за століття до створення заповідника в 1832 році Ф. Дюбуа де Монпере звернув увагу на деформованість поширених тут геологічних порід, що дало початок вивченню відомих тепер у всьому світі Канівських геологічних дислокацій.

У 1875-1876 роках професор Опанас Рогович зібрав унікальний палеозоологічний матеріал і звернув увагу на величезні скупчення в геологічних шарах району викопних решток різних часових епох.

На одному з придніпровських пагорбів майбутнього заповідника, названому Княжій горою, археологічні розкопки академіка Миколи Біляшівського (1892 рік) відкрили передбачувані залишки літописного Роден, що вважається одним з перших міст східних слов`ян. Під час пізніших розкопок на заповідній території були виявлені поселення скіфів і полян. Крім наукових передумов створення заповідника, були і досить прагматичні - вилучення з господарської діяльності навколишніх земель дозволили захистити Тарасову (Монастирську) гору від ерозійного руйнування і зберегти тут залишки лісової і степової рослинності. Завдяки значній розчленованості рельєфу на цій території спостерігається велика різноманітність мікрокліматичних умов, ґрунтового і рослинного покривів, а також видового складу фауни. Всі ці причини і стали передумовою створення в 1923 році Канівського природного заповідника, статус і територія якого за 85 років існування неодноразово змінювалися.

Відео: Унікальна Україна. 7 4. Канівський заповідник

Загальні відомості

Канівський заповідник створений відповідно до Постанови Наркомзему Української РСР від 30 липня 1923 року і підпорядкований Київському Державному університету ім. Т. Шевченка, що є науковим куратором заповідника. Його сучасна площа (встановлена в 1986 р) складає 2027 га.

В даний час загальна площа Канівського природного заповідника становить 2027 га. Заповідна територія включає так звану гірську частину - покриті лісом пагорби, прорізані глибокими ярами на правому березі Дніпра (1415 га), два заплавних острови Дніпра - Круглик (92 га) і Шелестов (394 га), а також Зміїні острови (116 га) - останці лівобережної тераси, розташовані в Канівському водосховищі (вище за течією греблі гідроелектростанції).

Відео: Унікальна Україна. 7 3. Канівський заповідник

Основними функціями заповідника є охорона еталонних та унікальних природних комплексів Лісостепу України, збереження біологічного різноманіття, моніторинг (відстеження) динаміки природних процесів.

За схемою фізико-географічного районування територія заповідника знаходиться на кордоні Дністровсько-Дніпровського та Лівобережно-Дніпровського лісостепових країв Лісостепової зони. За геоботанічного районування рослинність цієї території відноситься до Умансько-Канівському (Правобережного центрального) округу Подільсько-Середньопридніпровський подпровинции Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області.

Рослинний світ заповідника

Флора судинних рослин заповідника становить 974 види (близько 20% флори України), мохоподібних -138, лишайників -170, водоростей -266, грибів -1120. До Червоної книги України внесено 29 видів, а в міжнародні червоні списки особливо охоронюваних видів увійшли 5 видів флори.

Відео: ВЕСНЯНА ПРОГУЛЯНКА Канівського заповідника. ВАСЯ

У лісовому покриві заповідника переважає граб з домішкою дуба звичайного, кленів гостролистого і польового, липи серцелистої, берези бородавчастої та ясена звичайного. Грабова діброва заповідника знаходиться на східній межі суцільного поширення європейських грабових лісів. Тут відомі і найбільш північні та східні місця зростання деяких європейських рідкісних рослин: підсніжника звичайного, скополии карніолійської, цибулі ведмежої, норичника весняного. На затінених північних схилах та в тальвегах ярів зустрічаються реліктові рослини, що збереглися тут з льодовикових часів, - багаторядник Брауна і шипуватий, голокучник дубовий, грушанка мала. На добре освітлених південних схилах можна зустріти релікти вже більш теплого межледникового періоду: чину ряба, шоломниці висока і інші. Всього в заповіднику росте 22 види судинних рослин, занесених до Червоної книги України.

Значний науковий інтерес представляють екосистеми заплавних островів, які можна віднести до еталонних. Оскільки, після створення каскаду водосховищ на Дніпрі таких островів практично не залишилося.

Дивно мальовничі заповідні Зміїні острови, значну частину яких займають вікові дуби та сосни з багатими підліском і трав`яним покривом. Тут на одній ділянці можна зустріти сон-траву, очерет і конвалію, що пов`язано з підтопленням островів водами водосховища. Тут відбувається перебудова природної екосистеми і в типові комплекси інтенсивно вселяються болотні види.

Тваринний світ заповідника

Фауна заповідника налічує 51 вид ссавців, 226 - птахів, 11 - земноводних, 8 - плазунів, 50 - риб, 1 - круглоротих, 7800 - комах, 200 - павукоподібних, 42 - багатоніжок, 130 - ракоподібних. 150 - молюсків. 120 -червей, 800 - найпростіших. До Червоної книги України внесено 74 види, а в міжнародні червоні списки особливо охоронюваних видів увійшли 13 видів фауни.

Багата фауна Канівського природного заповідника. Звичайними його жителями є козулі, кабани, лисиці, зайці, борсуки, зустрічаються лосі. На островах постійно живуть кілька сімей бобрів, а у води зустрічаються сліди видри та норки.

Щорічно на Дніпрі у заповідних островів зимує до 14 особин орланів-бледнохвостов, а в останнє десятиліття ця птиця початку гніздитися в заповедніке.Большое значення має заповідник і для відпочинку перелітних птіц.Случается на прольоті чорний лелека, велика і мала білі чаплі, неодноразово зустрічалися змееед і балобан.Осенью в затоках і затопленому лісі на Круглику можна зустріти великі зграї качок, куликів і чайок. На цьому острові існує велика колонія чаплі сірої - близько півтори сотні гнізд.

Із земноводних поширені жаби остромордая, трав`яна і ставкова, ропуха сіра, квакша, часничниця. Трапляються тритони звичайний та гребінчастий. Серед плазунів найбільш поширені ящірки зелена та прудка, вуж, рідше трапляються веретельніца, мідянка, гадюка звичайна (чорна та плямиста форми).

В районі Канівських дислокацій виявлено понад 10 тис. Видів безхребетних тварин (всього по Україні зустрічається 25 тис. Видів). Тільки комах у заповіднику кілька тисяч видів, 36 з яких занесені в Червону книгу України (дибка степова, красолёт ароматний, жук-олень, вусач великий дубовий, джміль моховий, бджола-тесляр, сколія-гігант, ктирь гігантський, бражник мертва голова, ведмедиця Гера, махаон, поліксена і ін.).

екосистеми заповідника

екосистеми Канівського заповідника є найбільш вивченими в Україні. Цією природоохоронної території присвячено близько чотирьох тисяч опублікованих наукових робіт, на основі яких захищено безліч дисертаційних робіт, написані десятки монографічних досліджень. Науковцями заповідника складені десятки томів Літопису природи, що ведеться в заповіднику з 1968 року. На постійних пробних ділянках проводяться регулярні спостереження за річною та сезонною динамікою рослинного покриву. Накопичено досвід ведення комплексних екологічних досліджень, складено геоботаническая, ландшафтна і ґрунтова карти заповідника, проведена інвентаризація основних груп рослин, тварин і грибів.

Найважливішими для заповідника є дослідження інтродукованих видів рослин і тварин. Деякі з них ведуть себе досить агресивно щодо місцевих видів. Так, акація біла, клен американський та аморфа кущова вже займають значні площі, потіснивши аборигенні деревні та чагарникові види. Завезена десятки років тому американська норка витісняє європейську. Тому актуальним стало прогнозування подальшого розвитку природних комплексів загалом і стану окремих популяцій місцевих інтродукованих видів.

Музей природи заповідника

Сусідить із заповідником м.Канів є особливим туристичним центром країни - Тарасову гору, де упокоївся геній українського народу Тарас Шевченко (1814-1861) щорічно відвідують сотні тисяч людей. Співробітники заповідника відгукнулися на такий наплив туристів і організували кілька екологічних екскурсійних стежок.

Відео: Канівські заповідні острови і заплави

Особливою популярністю у відвідувачів користується музей природи, розташований на території садиби заповідника в меморіальному будинку академіка Миколи Біляшівського. Експозиція музею складається з 7 відділів (археологічного, палеонтологічного, лісового, ботанічного, зоологічного, загальної екології та відділу вшанування пам`яті першого ректора Київського університету - професора М. Максимовича) та двох меморіальних кімнат господаря будинку. Вона побудована на найбагатшому місцевому матеріалі, а деякі експонати археологічного відділу (кам`яні жіночі фігурки епохи палеоліту, кам`яні знаряддя праці, кераміка трипільської культури, елементи прикрас ранньослов`янського періоду) могли б прикрасити зборів провідних музеїв світу.

У відділі палеонтології вражають уяву скам`янілі бивні та зуби мамонта, роги гігантського оленя, зуби акули лямна, так звані чортові пальці і ін. Лісовий відділ відкриває таємниці життя лісу, а продовжує тему ботанічний відділ демонструє рідкісні і лікарські рослини краю.

У зоологічному відділі можна помилуватися чудовою колекцією метеликів, опудалами граціозної козулі, плямистого оленя, лося, кабана, суворого і гордого вовка, могутнього орла-беркута та інших мешканців заповідника.

Експозиція відділу загальної екології розповідає про історію охорони природи, заповідної справи, про біди, які несе варварське ставлення до природи і байдужість до її законам. Відділ вшанування пам`яті першого ректора Київського університету віддає шану професору Г. Максимовичу і знайомить з його творчому. Наявність такого музейного відділу пов`язана не тільки з підпорядкуванням і науковим кураторством зповедніка, а також з тим, що він багато років є місцем проведення літніх практичних занять студентів Київського університету, які вивчають природничі науки.

Невід`ємною частиною історії заповідника є життя і творчість видатного вченого, історика, археолога, краєзнавця академіка Н. Біляшівського, якому присвячені дві невеликі меморіальні кімнати музею, де представлено багато оригінальних документів, що розповідають про життя і творчість вченого.