Азово-сиваський національний парк

Відео: азово-сиваський національний парк в херсонереферат

Розташований в Північному Приазов`ї, в межах Новотроїцького та Генічеського районів Херсонської області та прилеглих акваторій Азовського моря. Із заходу на схід він простягнувся на 94 км, а з півночі на південь - на 33 км. Загальна площа парку - 57,4 тис. Га, з них майже 49 тис. Га - під акваторіями центрального Сиваша і 1-кілометрова смуга моря навколо о. Бірючий. Закріплені за парком ділянки суходолу мають загальну площу 8469 га, в тому числі 7528 га в Генічеському районі (о. Бірючий та частина о. Куюк-Тук) і 941 га в Новотроїцькому (частина о. Чурюк з прилеглими дрібними островами).

Вся територія заповідника належить парку без інших природокористувачів. заповідна зона становить 38 970 га, а господарська - 12 473 га. Парк знаходиться в межах Присивасько-Приазовської низовинної області Причорноморсько-Приазовської сухостеновой провінції і Присивасько-Кримської низовинної області Кримської степової провінції сухостепной підзони степової зони України.

Питання надання статусу заповідних цих територій і акваторій порушувалося вже в кінці XIX ст., коли почалось їх активне господарське освоєння. В кінці 20-х років минулого століття тут розпочато широкі комплексні дослідження, і вже в 1923 році до єдиного в той час заповіднику на півдні України Асканія-Нова разом з чорноморськими островами приєднано о. Чурюк, що на центральному Сиваші. У липні 1927 року за заповіднику Асканія-Нова було створено заповідник Надморські коси (в січні 1933 року став самостійним заповідником), До складу якого увійшли, крім ділянок північного Причорномор`я, ділянки Сиваша і узбережжя Азовського моря.

Пізніше (в липні 1937 року) на його базі було організовано два державних заповідника: Чорноморський і Азово-Сиваський. Через 20 років Азово-Сиваський заповідник був реорганізований в Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство в складі о. Бірючого і ще чотирьох островів Центрального Сиваша: Куюк-Тук і Чурюк, Мартинячий і Китай. Було надано статус заповідної також акваторії 1-кілометрової морська смуга навколо о. Бірючого і частково акваторії навколо інших островів. І, врешті-решт, Указом Президента України від 25 лютого 1993 року в базі заповідно-мисливського господарства був створений Азово-Сиваський національний природний парк з метою збереження гніздування птахів, рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів Північного Приазов`я і для раціонального використання їх в наукових, природоохоронних, господарських і рекреаційних цілях.

Присивасько-Приазовська область характеризується певними типами ландшафтів, які в межах парку не мають суцільного поширення і до того ж є різнотипними. Острів Бірючий разом з косою Федотова належить до типу приморських ландшафтів і характеризується сучасними приморськими піщано-черепашковими лиманно-морськими рівнинами зі слаборозвиненими дерново-лучними солончаковими грунтами і солончаками. Особливе місце в ландшафтній структурі острова займають ландшафти морські та внутрішніх заток.

центральний Сиваш є морською затокою латунного типу. В його межах виділяються так звані посухи - ділянки періодичного і постійного нагінного підтоплення, які в безводному стані мають вигляд важко-суглинних соров солончаків. Його острови представлені слабодренованими лісоподібними рівнинами з каштановими середньо- і сильно-солонцюватими грунтами в комплексі з солонцями і лучними солончаками.

Відео: Бірючий острів 1

Клімат території парку помірно континентальний зі спекотним довготривалим сухим літом і відносно короткою зимою з нестійким сніговим покривом 5-10 см завтовшки. Середня температура липня - приблизно + 24 ° С, при максимальній + 40 ° С. Кількість опадів незначна і є найменшою в Україні показник - близько 260 мм на рік. Для регіону характерні тривалі посухи з суховіями.

У таких кліматичних і грунтових умовах формується відносно небагата пустельна степова і солончакова рослинність. Ценотичного різноманітність парку представлено переважно ковиловими і пирійними степами і псамофітною рослинністю. За домінантною класифікацією тут налічується чотири болотних, 10 прибережно-водних, 21 солончакова, 42 лучні асоціації. До Зеленої книги України віднесено сім степових асоціацій. На території парку зростає 308 видів судинних рослин. До Червоної книги України занесено 12 видів, з них мохоподібних і лишайників - по одному виду, а грибів - три види.

на заповідних островах Центрального Сиваша - Чурюк і Куюк-Тука, що меншою мірою зазнали антропогенного впливу, збереглися справжні степові фітоценози. Тут ростуть жовтень скіфський, дивина фіолетова, шавлія сухостепной, тринія щетиниста. Поширені такі ендемічні і узкоендемічниє види, як кермек чурюкський, червець сиваський, смілка сиваська, деревій бірючанський, а також плейстоценові реліктові види, які зустрічаються на території України лише в районі Присивашшя: офайстрон однотичинковий, тетрадикліс нежний- на вододільних площах - пустельні степи із значним кількістю в травостої ксерофітних напівчагарників - полину кримського, кураю модринного, а також злаків - костриці Беккера, житняка Лавренків, ковили Лессінга та української. На багатьох косах зустрічаються Каспійсько-кермекова і подорожниковая формації, а на мокрих солончаках літоральної смуги досить поширена пустельно-галофітна рослинність: солонец трав`янистий, содник простягнений, петросимонія тритичинкова, кермек напівчагарниковий, сарсазан шишкуватий, лутига татарська та інші.

Прибережні райони Азовського і Чорного морів, особливо Сивашів з їх численними островами і півостровами, є місцем концентрації багатьох птахів, яких приваблюють м`якість клімату, багаті кормові угіддя та добре захищені ділянки для гніздування з покоління в покоління. Численні птиці зупиняються тут для перепочинку та годування. Не випадково кажуть, що тут проходить великий перелітний шлях.

Ще в 1976 році територія Сивашів (затока Сиваш) Загальною площею 45 700 га разом з трьома іншими була проголошена водно-болотним угіддям міжнародного значення, тобто стала об`єктом Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971). У 1995 році постановою Уряду України було визначено вже 22 водно-болотних угіддя міжнародного значення, серед яких Центральний Сиваш площею 80 000 га (в цьому переліку згадано і Східний Сиваш площею 165 000 га).

Характеристиками угідь, які відповідають критеріям Рамсарської конвенції, є наступні:

• якщо в сезонних скупченнях протягом року зустрічається більше 1 млн. птахів (чайки, качки, крячки болотні, кулики, лебідь-шипун, галагаз, чаплі та інші)
• якщо реєструються рідкісні та зникаючі види, які занесені до Червоної книги України: зуйок морської, ходулечник, кулик-сорока, славка, реготун чорноголовий та орлан-білохвіст.

Поруч зі степами Присивашшя і на о. Бірючий зустрічаються дрофа, стрепет, журавель степовий та сірий, луні польовий та степовий, беркут, підорлик великий, балобан, сокіл-сапсан, боривітер степовий. Всього в парку 30 видів птахів, занесених до Червоної книги України. Орлан-білохвіст і стрепет є також об`єктами Європейського червоного спіска- може перебувати більше 1% особин популяцій казарки червоноволої і грязевика, які тут зимують.

Відео: азово-сіваській нацоональній природний парк реферат

Разом з тим, небагатий орнітологічний комплекс був свого часу головною підставою для створення заповідно-мисливського господарства. Степове різнотрав`я о. Бірючого сприяло формуванню тут численних популяцій акліматизуватися оленя благородного (в 1992 році на острові була зареєстрована максимальна чисельність його - 830 голів), лані (в 1991 році було 1425 голів), муфлона (987 голів у 1992 році) і кулана (в 1994 році було 37 голів). Роботи по акліматизації почалися ще в 1928 році. З мисливських птахів тут акліматизований фазан звичайний, чисельність якого періодично досягає декількох сотень. Також на о. Бірючий створені чудові умови для існування аборигенних видів фауни, наприклад, заєць-русак, лисиця, єнотовидний собака. Їх чисельність, особливо з огляду на напружену епідеміологічну ситуацію в регіоні, постійно доводиться регулювати.

Взагалі в межах парку понад 5 тис. Видів тварин, серед яких 250 хребетних. З амфібій часто зустрічаються ропуха зелена та жаба озерна, серед рептилій численні ящірка прудка, ящірка різнокольорова, вужі звичайний та водяний. З риб промислове значення мають камбали глоса та калкан, бички леопардовий, бурлака і Книповича, осетер російський та севрюга, а також нещодавно акліматизований далекосхідний вид кефалі - піленгас.

Комахи на території парку знаходять різні екологічні ніші. Для піщаних грунтів, насамперед, характерні стрибуни, тріперсткі, щипавки, бембідіони і стафілініди. Тут риють гнізда перетинчастокрилі (помпіліди, сфециди, бджолині). У воді розвиваються личинки бабок і двокрилих. Спостерігається велика різноманітність плавунцов, водолюбів, вертячек, клопів-водомірів. З кільчастих хробаків на мілководдях багато олігохет і поліхети. Зустрічаються різні види інфузорій, губок, ракоподібних, молюсків та представників інших груп.

Загалом до складу фауни парку входять: ссавці - 17 видів, птиці - 197, плазуни - 8, земноводні - два види, риби - 26 видів, молюски - 6, павукоподібні - 3 види, ракоподібні - 5 видів, черви кільчасті - 1 вид, гідроїдних поліпів - 2 види.

Парк захищає також чимало видів тварин, занесених до Червоної книги України: тушканчика великого, тхора степового, дельфіна-азовку і полозів чотирьохсмугового і желтобрюхого, мідянку, гадюку степову, а також два види гідроїдних поліпів, по одному - кільчастих хробаків і ракоподібних і 5 видів комах, серед яких богомоли (емпуза піщана і ірис прямокрилими), перетинчастокрилі (дорожня оса криптохіл червонуватий і роящая оса сиз смугастий), а також левкомігус білосніжний з твердокрилих.

Останнім часом в Приазов`ї проводяться роботи по розширенню території існуючого парку, насамперед, за рахунок акваторій водно-болотного угіддя міжнародного значення Центральний Сиваш, і створення нового національного парку в Кримській частині Сивашів (Східний Сиваш). Це в значній мірі сприятиме збереженню природних комплексів, відновленню пустельних-степових і мілководних екосистем, і буде початком нової сторінки життя цих надзвичайно привабливих територій і акваторій півдня України.