Пилея загорнута - екзотичний мешканець мого підвіконня

Вітаю всіх жителів казкової країни Квітів нашого чудового сайту!

Дебютую в конкурсі, страшненько, природно, та й квіточка мій, м`яко кажучи, не настільки екзотичний, щоб підкорити чиєсь уяву. І росте вона у мене не на підвіконні, а в акваріумі. Ні, я звичайно переживаю і з приводу того, що світ сповнений великих собак і хуліганів, але і участь в конкурсі - вперше - теж дуже пережівательний момент. Назва конкурсу спантеличило, спочатку, потім переглянула своє поголів`я великої лістатого кольору - ніхто не напрошується, лістёнкі свої не тягне, як першокласники у школі, а тут з акваріума визирає цей крокоділёнок, і так мені серце защеміло, що вирішила все ж хоч і осоромитися, але розповісти про дитину. Сподіваюся, що у цій скромняшка від зарозумілості листя не тріснуть. Та й ви мене зрозумієте, адже ми тут усі нетрадиційної орієнтації (на квіти, природно, не подумайте поганого!), Адже мислимо нетрадиційно.

Почну, мабуть, історію наших взаємин. Сподобалися мені ці крокодилячі спинки давно, випадково зайшовши в квіткову крамничку, побачила її в міксі. Борознячи простори великого інтернету, шукала інформацію, що ж це за звір такий крокоділістий. Знайшла - Пилея обернутися (Pilea involucrata), любить тепло, яскраве розсіяне світло, підвищену вологість, а головне - не хоче вона рости просто так, на підвіконні, їй, бач, подавай акваріум, або іншу якусь ємність, якою у мене, природно, не виявилося. Я місяць ходила перевіряти - чи варто мій звіря. В один з перевірочних днів мого Цветик не виявилося. Я не те, щоб запанікувала, але потьмяніла. Запитала у продавця (вона вже знала мене в обличчя), де, мовляв, моя мрія. Каже - прибрали з прилавка, щоб звільнити місце новому надходженню. Все, кумекаю, тепер її точно ніхто не побачить і не купить, поки я зволила будиночок їй знайти. Але я його не знайшла - він сам мене знайшов! Гуляю з собакою - хлопчина тягне акваріум на смітник, я за ним чап-чап-чап. Він поставив і пішов, я замаскував і теж пішла, бо не ДОПРі сама. В гостях був брат - він і збігав за довгоочікуваним подарунком долі.

На наступний день я, гнана поривами вітру, летіла за своїм скарбом. Влітаю в магазинчик, а там тітонька незнайома, прямо скажемо, страхітливого вигляду. Фізіомордія якась амбалістая, непривітна і десь навіть зла. Але мене ж несе, я з порога - пілею, будь ласка, дістаньте, вона у вас прибрана. Та питає - Яку пілею? Раз запитали яку, я і відповідаю - обгорнуті. Видів-то у неї близько 400, та й гібридних повно. Пішла вона в засіки, рилася, пихкала, бурчала - я чекаю. Виходить червона і ще більш зла. - Ні там вашої загорнутої. Я її поправляю по простоті душевній - обгорнуті. Вона навіть голос підвищила, і не на мало, на багато підвищила - Яка різниця - загорнута, загорнута, нічого упакованого для вас там немає! Якби не її амбалістий вид, я б довго реготала, але спрацювало почуття самозбереження, побоялася, що вона мене упакує. Я їй як змогла пояснила, чого саме я хочу, але вона все одно виперла мені на погляд весь піддон з міксами, де і чекала мене моя крокоділка. Якщо хворобливість нині вважається привабливою, то була Пілейка привабливою після ув`язнення в підсобці. Вдома я над нею трохи поворожили, викупала, стріжечкой-укладочку, але все одно хворобливість була на обличчя (вірніше, на аркуші). Потім ми переїхали в новий горщик, землю взяла універсальну, додала пісочку, торфу, вермикуліту, все на око, по відчуттях. І через місяць або два (вже не пам`ятаю, ну так, не записала, я вже говорила, хто я після цього) вона стала ось така скромна, майже здоровенька дівчинка:

Тепер ми вже підросли, квартирка у неї комунальна, жителів в ній багато, час від часу наймана робоча сила, чи то пак я, виробляє в їх квартирі генеральне прибирання - все дістаються, купаються, камінчики промиваються гарячою водою, просушують, сам акваріум так само проходить церемонію обмивання, витирання і просушування. Потім знову все засипається, розставляються острівці з черепашнику для стояння мешканців, і водичка наливається - для вологості. Щоразу після всіх цих процедур кажу собі - процедура точно від слова дура - ну нафіга все просушувати, якщо потім знову заливати на дно воду і все камінчики будуть сирими. Але з упертою наполегливістю все повторюється знову і знову. Гаразд, пора вже і сьогоднішній день з життя проживаючих в акваріумі показати:

Вид зверху. Як бачите, з сусідами вона дружить, ні чвар, ні бійок поки не спостерігалося.

Це фас (а може і профіль). Через скло акваріума, на погляд, як вона в домашній обстановці виглядає. Халатик домашній навіть не скинула.

Майже те ж саме, виявляється, але все одно трохи в іншому ракурсі, краще видно тут її душу.

Один із найбільш трагічних моментів нашого спільного життя - листик справа відвалився при пересадці, а я ніколи не викидаю нічого, ось і розташувався його біля кінчика горщика. А він візьми та народи дитинку. Тепер у нас з Пільків є спільна дитина, я ж теж брала участь в його народженні.

А цей немовля з`явилося на світ без моєї участі, Пилея його сама народила, ніж привела мене в невимовне захоплення.

Росте вона ні добре - ні погано. Їй не особливо дістається світла - адже будиночок її НЕ засунути під підсвічування, хоча можна і поміркувати з цього приводу. Світла їй явно замало, що видно по дрібним новим листочками, але те, що вони є і багато їх, вже вселяє впевненість, що і вона доживе до світлих (в буквальному сенсі цього слова!) Днів.

А тепер просто фотосесія, чоловік не зміг вчасно зупинитися і не пропадати ж його праці.

Листочки у неї лохматенькіе, немов пір`їнки з них стирчать. І завжди їх хочеться доторкнутися, відчути їх ребристо-пухнастість, розчулюватися і посміхатися. Ну люблю я її, щоб вам зрозуміліше було.

Це наша буйна голівонька, всі ми такі блискітки-пушашкі, фотосесії радашкі, новенькі листочки показашкі.

Та ж голівонька (вигляд збоку?).

Ну а тут ми на цю малявку зверхньо подивимось, а хай не задається, що на конкурс потрапила.

Ну а тепер подивимося ближче на незрівнянно листочок цієї дівиці. Ну хіба це не диво природи? Так і здається, що зараз розчиниться крихітна зубаста паща і схопить тебе за ніс. Ну чим не Крокоділёнок?

А відноситься Пилея до сімейства кропив`яний (звучить не дуже екзотично, правда?), Але Батьківщиною-то є Південно-східна Азія, а вид цей є вихідним для багатьох гібридних форм.

А ось тут і записочка для участі, відразу і вантажити фото навчилася, як закортіло. Ой, лихо мені, лихо!

Заборонного постанови щодо Пілеі не було, тому я з дозволу наших сайтчанок вирішила висунутися з нею на конкурс, ви чи не пригвождает мене до ганебного стовпа за її неоченьекзотічность. Але ж крокодили ж екзотичні тварини, а рослини з крокоділоподобнимі листочками хіба не заслуговує такої назви?

Все, треба закруглятися, а то мене вже інтернет підрізав пару раз, як би чого не вийшло знову.

Всіх люблю, цілую. Вся ваша - Ірина.