Борошнистий червець

В першу чергу треба чітко розуміти, що кореневої борошнистий червець (Rhizoecus) і борошнистий червець, що ушкоджує надземну частину рослин (Pseudococcus) - абсолютно різні істоти.

Борошнисті червеці (Pseudococcus), (іноді їх називають волохата, або кров`яна попелиця) - це сисні комахи, які завдяки своїм розмірам (3-5 мм в довжину) добре видно неозброєним оком.

Поселяються вони на надземній частині рослин, а назву свою отримали через білих ватообразних воскових виділень. Шкоди завдають личинки і дорослі самки, які смокчуть сік з молодих пагонів, листя і бутонів. Комахи ці дуже рухливі практично в будь-якому віці. Крім того, личинки легко розносяться протягом.

Борошнисті червеці покриті білим порошкоподібних восковим нальотом, часто з восковими пластинками по краю, що робить їх практично невразливими.

Самці цих червеців набагато дрібніші за самок, мають крила, але ротовий апарат відсутній, і в дорослому стані вони абсолютно не харчуються. Очевидно, тому і живуть недовго. Ці борошнисті червці воліють теплу вологе середовище проживання.

Кореневі ж борошнисті червці, навпаки, набагато краще відчувають себе в абсолютно сухому середовищі. Тому і зустрічаються найчастіше в колекціях кактусів та інших сухолюбівих рослин.

Кореневі червці трохи дрібніше: доросла особина досягає 1,5-2,5 мм в довжину. Як випливає з їх назви, живуть вони в грунті і харчуються соком коренів. Такий спосіб життя робить їх абсолютно непомітними, і про їх присутності квітникарі дізнаються зазвичай занадто пізно, коли врятувати рослина вже неможливо.

Якщо дістати уражене рослина з горщика, то і в грунті, і на стінках горщика можна виявити шкідників і продукти їх життєдіяльності - воскові виділення, схожі на вату.

Квітникарі зі стажем пам`ятають часи, коли поява червеца на рослинах було рівносильно винесенню їм смертного вироку. Ще 5-7 років тому всі рекомендації по боротьбі з цією напастю зводилися до механічного знищення шкідників і їх кладок, гарячим ванн для коренів, влаштуванню «газових камер» з цветофосом і т.п. Мені самому не раз доводилося переконуватися в їх неефективності.

Єдиним існуючим тоді надійним засобом був рогор - складний ефір фосфорної кислоти з системною дією. Результативність його пояснювалася тим, що препарат, поглинений корінням і листям, розподілявся потім по всій рослині, і сисні комахи гинули від отруєного соку.

Для того, щоб впоратися з кореневим червецем на кактуси, досить було один раз гарненько промочити грунт розчином Рогор. Але препарат мав і величезний недолік: огидний запах, який, зникнувши на час, знову повертався після кожного поливу.

Наскільки мені відомо, в даний час рогор знятий з виробництва. Йому на зміну прийшли препарати «Бі-58 Новий» ( «Децис») і «Ак-тара» - менш токсичні для людини. Але і їх я б не рекомендував використовувати в житлових приміщеннях.

Тим більше що зараз з`явилися сучасні надійні засоби захисту, засновані на діючій речовині імідаклоприд: «Конфи-дор», «Зубр», «Танрек».

Можливо, є подібні препарати і з іншими назвами. Головне, на що при їх виборі повинен звертати увагу грамотний квітникар, - діюча речовина.

Звичайно, і з цими препаратами потрібно працювати дуже обережно, дотримуючись інструкції та, по можливості, поза житловими приміщеннями. Але зате дію їх триває протягом 1 -1,5 місяця, що більш ніж достатньо для перемоги над будь-колонією будь-яких червеців.

Для профілактики появи кореневих червців на кактуси я їх поливаю препаратами з імідакло-прийду двічі: навесні - відразу після початку зростання, і на початку осені - перед відходом на зимівлю.

До речі, імідаклоприд знищує не тільки червеців, але і щитівки, трипсів і навіть білокрилку.

Народні засоби у боротьбі з червецами практично безсилі. Хіба що годяться проти поодиноких особин борошнистий червець. А вже про кореневий й мови немає.